Вибрана стаття
Державний Гімн України — один із державних символів України поряд із прапором і гербом. Державним гімном є пісня «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького, написана у 1862—1863 роках.
1917 року «Ще не вмерла Україна» була проголошена гімном Української Народної Республіки, однак після поразки у національно-визвольних змаганнях її заборонили. Після створення СРСР неформальним гімном країни та республік спочатку був «Інтернаціонал», а після Другої світової війни гімном Української РСР обрали пісню «Живи, Україно, прекрасна і сильна». Коли тоталітарний радянський режим ослаб, вперше після тривалої заборони «Ще не вмерла Україна» публічно прозвучала на фестивалі «Червона рута» 1989 року.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року «Ще не вмерла Україна» заспівали просто в залі Верховної Ради. Офіційна музична редакція гімну ухвалена 15 січня 1992 року, а текст затверджено законом України «Про Державний Гімн України» 6 березня 2003 року. День Державного Гімну України відзначається щорічно 10 березня.
Добра стаття
Василь Іванович Порайко (12 жовтня 1888, Устя-над-Прутом — 25 жовтня 1937, Київ) — український радянський державний діяч, економіст і юрист. Учасник студентського руху в Галичині та фігурант «процесу 101» (1911); під час Першої світової війни — стрілець Легіону УСС.
У 1919—1920 роках працював у більшовицьких структурах, пов'язаних зі Східною Галичиною, був командувачем Червоної української галицької армії (ЧУГА). Від 1920-х обіймав низку керівних посад у радянській Україні: очолював губернські органи влади, керував кооперативними та банківськими інституціями; у 1927—1930 роках — народний комісар юстиції УСРР і генеральний прокурор; згодом — заступник голови Ради Народних Комісарів УРСР та постійний представник уряду УРСР при РНК СРСР.
Заарештований 13 серпня 1937 року, засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР і розстріляний. У 1957 році справу переглянуто, провадження закрито «за відсутністю складу злочину», Порайка посмертно реабілітовано і згодом поновлено в рядах компартії.
Вибране зображення
Вибраний список
На цій сторінці наведено фільмографію Тома Круза, американського актора та продюсера, що за свою професійну кар'єру знявся у понад 50 фільмах, а також виступив продюсером близько 20 кінострічок.
Найвідомішими ролями Круза є військовий пілот Меверік у фільмах «Найкращий стрілець» (1986) і «Топ Ґан: Меверік» (2022) і спецагент Ітан Гант у серії фільмів «Місія неможлива». Окрім того, він грав у таких стрічках, як «Ризикований бізнес» (1983), «Колір грошей» (1986), «Людина дощу» (1988), «Народжений четвертого липня» (1989), «Декілька хороших хлопців» (1992), «Інтерв'ю з вампіром: Хроніка життя вампіра» (1994), «Джеррі Магвайр» (1996), «Із широко заплющеними очима» (1999), «Магнолія» (1999), «Особлива думка» (2002), «Останній самурай» (2003), «Співучасник» (2004), «Війна світів» (2005), «Грім у тропіках» (2008), «На межі майбутнього» (2014) та «Баррі Сіл: Король контрабанди» (2017).
